Практичні поради щодо Вашої поведінки при затриманні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину)»

 

1.           своїми діями не провокувати представників правоохоронних органів (поліції та ін.);

2.           вимагати надати Вам дозвіл зателефонувати Вашому адвокату, а у разі відсутності такого (якщо у Вас не підписана безтермінова угода з адвокатом про представлення Ваших інтересів у правоохоронних органах та у суді), надати Вам захисника (адвоката) з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вашому регіоні (області)*;

3.           без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і переконувати працівників правоохоронних органів (поліцію та ін.)у своїй невинуватості;

4.           у будь-якому разі не тікати та не чинити фізичного опору;

5.           відмовитись брати участь у будь-яких слідчих діях до прибуття захисника (адвоката) та посилатись на ст. 63 Конституції України**;

6.           не підписувати незаповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини затримання або обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину) та посилатись на ст. 63 Конституції України;

7.           нагадувати про передбачені КПК строки затримання та необхідність Вашого звільнення, у разі їх недотримання.

 

Якщо Вас або Ваших близьких звинуватили у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), пам’ятайте, що лише діючи в межах правових норм можна допогти у даній ситуації.

 

 

Саме тому кожен із нас, може бути учасником цього процесу – як у ролі свідка, потерпілого, так і у ролі обвинуваченого, тобто того, хто переступив певну межу, встановлену кримінальним законодавством.

 

Кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину). Затримання часто супроводжується силою, адже мова йде про суспільно небезпечну особу і тому чинити опір в ткому випадку не варто.

 

Запам’ятайте, що особа визначається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) тільки після набрання законної сили винесеного судом обвинувального вироку. Тобто, процедура затримання та розслідування кримінального правопорушення (злочину) повинні лише обмежувати права затриманої та обвинуваченої особи, і ніхто не має права називати її «злочинцем», поки вина не буде встановлені та доведена у судовому порядку. Це називається «презумпцією невинуватості».

 

Кримінальне правопорушення (злочин) є суспільно небезпечним діянням. Його розслідуванням займаються слідчі, за дорученням яких оперативні працівники можуть здійснювати затримання підозрюваної особи. Існує два види затримання – фактичне (на місці вчинення кримінального правопорушення (злочину) та затримання на підставі ухвали слідчого судді, тобто коли у провадженні з’являється підозрюваний і видається санкція на його затримання.

 

 

 

1.           Під час затримання особу повинні негайно повідомити зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення (злочину) він підозрюється (ч. 4 ст. 208 КПК України).

2.           Затриманий має право зберігати мовчання, тобто не говорити нічого з приводу підозри (обвинувачення) проти себе або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання працівників правоохоронних органів (поліції та ін.)(ч. 4 ст. 42 КПК України).

3.           Затриманий має право відмовитися давати покази і підписувати документи стосовно себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63 Конституції України, ст.ст. 18, 42 КПК України).

4.           Затриманому надається право особисто повідомити по телефону близьких родичів чи інших осіб про своє затримання і місце перебування (ст. 42 КПК). Якщо таке повідомлення загрожує інтересам досудового розслідування, то таке повідомлення здійснюється самим поліцейським.

5.           У разі погіршення стану здоров’я або при отриманні тілесних ушкоджень при затриманні особа має право отримати невідкладну медичну допомогу, яку надає поліцейський внаслідок застосування такого заходу поліцейського примусу (ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію», п. 6 ст. 3 ст. 212 КПК).

 

Про кожний випадок затримання поліція негайно після фактичного затримання особи повідомляє центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) за допомогою телефонного чи інших видів зв’язку (ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого  Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011). Залучення захисника (адвоката) із центру відбувається у всіх випадках,  окрім випадків, якщо особа запросила власного захисника. Однак така відмова відбувається не під час затримання, а після того як захисник (адвокат) прибув до відділення поліції та у присутності якого, особа відмовилася від послуг захисника (адвоката) у формі письмової заяви, копія якої подається адвокатом до відповідного регіонального центру (ч. 3 ст. 261 КУпАП, ч. 9 Порядку інформування, затвердженого Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

 

Якщо ж представник правоохоронного органу (поліція та ін.) не повідомляє Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ігнорує Ваші вимоги зробити це, то законодавство передбачає можливість повідомлення про затримання Вашими родичами за єдиним телефонним номером безоплатної правової допомоги – 0-800-213-103.

 

Розгляд повідомлень здійснюється регіональними центрами відповідно до їх компетенції та за умови отримання обов’язкових відомостей про ступінь споріднення із затриманою особою (ч. 3 Порядку інформування, затвердженого  Постановою КМУ №1363 від 28.11.2011).

 

Слід вимагати невідкладної зустрічі із захисником (адвокатом) ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій. В подальшому Ви маєте право на необмежену кількість побачень без обмеження часу їхньої тривалості (ч. 3 ст. 42 КПК).

 

Про затримання складається протокол (на практиці, після доставлення затриманої особи до правоохоронного органу (поліції та ін.).

 

 Працівник правоохоронного органу (поліції та ін.) зобов’язаний оголосити особі права затриманого та вручити екземпляр протоколу про затримання з повним переліком прав та обов’язків затриманого (ч. 4,5 ст. 208 КПК).

 

Час затримання  особи рахується з моменту її фактичного затримання, тобто коли особа фізично була змушені підкоритися працівникові поліції та втратила свободу пересування (ст. 209 КПК). Час затримання вказується у протоколі і з цього моменту починається відлік строків затримання.

СТРОКИ ЗАТРИМАННЯ:

Протягом зазначених строків повинні бути виконані наступні дії (у зворотньому випадку – особа звільняється):

1.           протягом 24 годин затриману особу повідомлено про підозру (процесуальний документ) слідчим або прокурором (ч. 2 ст. 278 КПК України);

2.           протягом 60 годин особа має постати перед судом для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу (ч. 2 ст. 211 КПК України), а суд протягом 72 годин з моменту затримання має прийняти рішення про обрання особі запобіжного заходу (тримання під вартою (ч.3 ст. 278 КПК Україним).

З моменту прибуття захисника (адвоката) до затриманої особи, щодо неї можуть здійснюватися процесуальні дії, насамперед – допит. Допит має відбуватися з перервою кожні 2 години, а загальний строк його проведення не повинен перевищувати 8 годин на день (ст. 224 КПК).

Також працівники правоохоронних органів (поліції та ін.) повинні забезпечити [письмовий] запис усіх дій, що проводяться із затриманою особою, зокрема час їх початку та закінчення , а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні.

_____________________________________________________

 

* Регіональний з центр надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області:  вул. Гайок, 4а, м. Біла Церква, Київська область, 09104, 0-800-213103;

**стаття 63 Конституції України: