Впродовж тривалого часу однією з актуальних проблем в Україні у сфері оплати праці стала зарплата «в конвертах» і нелегальні трудові відносини.

Форми нелегальних трудових відносин можуть бути різними, зокрема:

-  використання праці найманих працівників без укладення трудових договорів;

- встановлення працівникам неповного робочого дня або тижня з оплатою пропорційно відпрацьованого часу за умови їх фактичної повної зайнятості;

- встановлення для працівників безкоштовного випробувального терміну, так званого «стажування»;

- виплата зарплати “в конверті” при легальному працевлаштуванні.

Відповідно до діючого законодавства вищезазначене вважається грубим порушенням трудового законодавства. Мета порушника - працедавця зрозуміла: отримати дешеву робочу силу, заощадити кошти на оплаті праці, ухиляючись від оподаткування. В свою чергу, деяким працівникам також до вподоби робота в “тіні” і зарплата “в конверті”, оскільки з неї не утримаються податки і внески, влаштуватися на нелегальну роботу для працівника легко – немає конкурсу, не потрібна трудова книжка.

 Проте, в більшості випадків, особи, що влаштовуються на роботу неофіційно і вимушені працювати на умовах, запропонованих роботодавцем, не усвідомлюють негативних наслідків для себе у подальшому. Практика показує, що часто роботодавець звільняє нелегальних найманих робітників, при цьому, не виплативши  їм «обіцяну неофіційну» заробітну плату.

Таким працівникам, як правило, не надаються законні вихідні дні, щорічні оплачувані відпустки, відпустки на навчання, не оплачуються лікарняні листи, включаючи по вагітності та пологах, по догляду за хворими дітьми, допомоги по безробіттю, не нараховуються пільгові пенсії, пенсії по інвалідності, не проводяться страхові виплати в разі настання нещасних випадків або професійних захворювань на виробництві, тощо. З часом працівники усвідомлюють, що вони повністю безправні перед роботодавцем.

Працюючи нелегально, такі працівники фактично позбавлені соціальних гарантій, компенсацій, пільг, які регламентовані законодавством, а також трудовим договором і локальними документами підприємства, такими як, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про оплату праці. У даних документах встановлені, зокрема, режим робочого часу і відпочинку, розмір заробітної плати і терміни її виплати, додаткові соціальні пільги, інші гарантії і пільги працівникам, які можуть бути затребувані в судовому порядку у разі їх незастосування роботодавцем.

Якщо працівник офіційно не був оформлений, то довести факти роботи і неотримання зарплати дуже важко, оскільки в кадрових і бухгалтерських документах підприємства відомості про такого працівника і нараховану заробітну плату будуть відсутні.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст.265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю, а саме, адміністративна (ст.41 Кодекс України про адміністративні правопорушення) та кримінальна (ст.172Кримінального кодексу України).