Верховна Рада дала старт медичній реформі, яка розпочнеться з 2018 року. Проте вже зараз поширюється чимало неправдивої інформації щодо того, які саме зміни відбудуться в сфері охорони здоров’я, і що чекає на лікарів та пацієнтів із впровадженням реформи. Надаємо спростування найпоширеніших міфів.

Безкоштовної медицини в Україні не існує. Згідно з результатами опитування, 90% ліків українці купують за власний кошт. За даними досліджень, кожен другий відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Тому неправильно говорити, що медицина стане платною і дуже дорогою, бо вона вже є платною і дуже дорогою.

 

Реформа передбачає введення державної програми медичних гарантій. Всі послуги, аналізи, дослідження, ліки, які надаються за цією програмою будуть для пацієнтів на 100% БЕЗОПЛАТНИМИ. Пацієнти будуть знати, що саме оплачує держава, і самі обиратимуть лікарні, де вони отримають ці послуги. З 2018 року реформа запрацює на рівні первинної допомоги, з 2020 — в усіх лікарнях.

 

Тарифи на медичні послуги, які розповсюджуються зараз деякими сумнівними виданнями, не мають нічого спільного з реальністю. Це просто фейк. Тарифи на кожну медпослугу лише будуть розраховуватись. Це потрібно для того, щоб держава могла оплачувати медичним закладам послугу, яку вони надали людині. Саме таким чином буде запроваджено принцип «гроші йдуть за пацієнтом»: людина звернулась в лікарню, їй надали допомогу, після цього держава заплатила за цю послугу згідно зі встановленим тарифом лікарні.

 

Буде визначено чіткий перелік послуг, які на 100% фінансуватиме держава: первинна допомога (сімейні лікарі, терапевти, педіатри); екстрена допомога (різке погіршення стану здоров’я, серцевий напад, інсульт, гострий апендицит, ниркова недостатність, запалення легенів тощо); паліативна допомога (перш за все — адекватне знеболювання); лікування у вузьких спеціалістів за направленням сімейного лікаря та планове лікування у рамках програми медичних гарантій.

 

Обсяг послуг у рамках програми медичних гарантій залежить від обсягу фінансування системи охорони здоров’я, однак включатиме всі основні послуги, необхідні для якісного лікування, — набагато більше, ніж люди можуть отримати безоплатно зараз. Повний список послуг програми медичних гарантій буде у 2020 році, коли реформа запрацює повністю. Для дороговартісного лікування, як і сьогодні, будуть існувати цільові програми, продовжать діяти програми лікування онкології, гепатитів, СНІДу та інші.

 

У законі про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. Національна служба здоров’я укладе договори з УСІМА лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги.

 

Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів. Малопотужні, погано оснащені і головне — мало завантажені лікарні, у яких просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення, наприклад, на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси.  Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу.

 

Важливо, що впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Саме громади мають вирішити, які з лікарень потрібно підсилити, а які перепрофілювати. Держава тільки виставляє вимоги щодо максимального часу доїзду до лікарні та її мінімального безпечного навантаження (кількість пологів, оперативних втручань). Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень, оплачувати додаткові медичні послуги для мешканців громади.

 

 Що стосується можливого звільнення лікарів, то без роботи  можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть звертатись люди. Хороший лікар завжди матиме багато пацієнтів і достойні гроші від держави за свою роботу. Реформа сприятиме тому, що лікарі конкуруватимуть за пацієнта.

 

Навпаки — в багатьох селах, нарешті, з’являться лікарі. При цьому залишаться й фельдшери та ФАПи. Фельдшери не замінятимуть лікаря, але стануть його помічниками та забезпечать доступ до медичної допомоги у найвіддаленіших селах.

 

У 2018 році середня виплата на первинній ланці складе близько 370 грн. на одного пацієнта, у 2019 — 450 грн. Практика у 2000 пацієнтів матиме річний дохід в 740 000 грн. у 2018 та 900 000 грн. у 2019. У цей бюджет входять оренда, оплата роботи лікаря, фельдшера та медсестри, прості витратні матеріали та часткове покриття аналізів. Близько половини цих коштів — видатки практики, все інше — зарплата працівників (лікаря, медсестер, фельдшерів). Досі лікарі в селах ніколи не бачили таких коштів.

 

Якщо місцева громада надасть лікарю медичний кабінет в оренду за 1 гривню, у нього залишиться ще більше коштів на зарплати. Також буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу, якщо громада побудує житло для нього.

 

 Розмір фінансування, яке буде виділятись з держбюджету на медичне обслуговування одного пацієнта, однаковий на всій території країни. Проте життя в сільській місцевості дешевше, ніж в місті, а отже за умови обслуговування однакової кількості пацієнтів, сільський лікар матиме краще матеріальне становище, ніж міський. Окрім того, на відміну від лікаря в місті, сільський фактично не матиме конкурентів. Обирати його будуть всією громадою і декларацію з лікарем укладуть всі мешканці села, а лікар отримуватиме гроші за їх медичне обслуговування. Втім це не означає, що в селах зможуть працювати непрофесійні лікарі і у мешканців не буде альтернативи – громада може відмовитись від поганого лікаря і запросити іншого.

 

Не відповідає дійсності. Кожна людина в разі необхідності зможе звернутись до будь-якого лікаря-спеціаліста без направлення сімейного лікаря і отримати допомогу. Але в цьому випадку пацієнту доведеться сплатити повну вартість послуг лікаря і лікування. Якщо ж ви звертаєтесь до нього за направленням сімейного лікаря, вартість вашого лікування та необхідних медичних засобів відшкодує держава.

 

Значну частину послуг, які зараз надають вузькі спеціалісти, після донавчання зможуть надавати лікарі первинної ланки — сімейні лікарі, педіатри, терапевти. Буде також низка спеціалістів (наприклад, гінеколог, психіатр тощо), візити до яких будуть оплачуватись і без направлення сімейного лікаря.

 

Всі послуги, які оплачує держава за лікування пацієнта, будуть оплачені на 100%, як цього вимагає Конституція. Медична допомога завжди і в повному обсязі надається громадянам за рахунок коштів державного бюджету.

 

На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та, що важливо, медикаментів. Це покриватиме близько 80% усіх звернень за медичною допомогою.

 

На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги, інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування та визначені програмою медичних гарантій.

 

У законі немає жодного слова про співоплату з боку пацієнта. Медичні послуги, що увійдуть до програми медичних гарантій, завжди і в повному обсязі на 100%  надаватимуться громадянам за рахунок коштів державного бюджету.

 

Проте будуть послуги, які держава не оплачуватиме, наприклад, естетична стоматологія, пластична хірургія тощо.

 

Тариф на медичні послуги з надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень.

 

У 2018 році середній тариф за людину, яку обслуговує лікар первинної ланки,  складе 370 грн. на рік, тобто це 740 000 гривень щорічного доходу на медичний кабінет, який обслуговує 2000 пацієнтів. При цьому середній тариф коливається в той чи інший бік, залежно від різних факторів. Наприклад, якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери у віці 65+, тариф буде майже вдвічі вищим за тариф для молодих людей. Це означає, що лікар первинної ланки буде отримувати в рік від 740 тисяч до 1 мільйона гривень на свою практику, якщо набере максимальну рекомендовану кількість пацієнтів у 2 тисячі осіб. Десь половина цих коштів йде на видатки медичної практики. На 2019 рік планується підвищити тариф до 450 гривень в рік за кожного пацієнта.

 

Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт. Ці лікарі можуть стати фізичною особою-підприємцем (ФОП) та відкрити власну практику, а також об'єднуватися з іншими лікарями, щоб оптимізувати витрати. Також лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги. У цьому випадку лікар домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу, відповідно до кількості пацієнтів, яких він задекларує. При цьому в автономізованих медичних закладах, які стали комунальними підприємствами, тарифні сітки, що діють зараз, не будуть застосовуватися.

З 2020 року усі медичні заклади вторинної і третинної ланки перейдуть на нову модель фінансування. Національна служба здоров’я буде перераховувати медзакладам гроші за надану послугу за затвердженими тарифами, єдиними для всієї країни. У тарифі за послугу закладені всі витрати на її надання, у тому числі — оплата праці медичного персоналу. Базою для розрахунку компоненту оплати лікаря в тарифі має бути 250% від середньої зарплати по країні за липень попереднього року. У 2018 році базою би стала сума 18 347 гривень (середня зарплата в липні 2017 7339 грн.).

 

Національна служба здоров’я України не володіє коштами. Гроші знаходяться в державному бюджеті та зберігаються на казначейських рахунках. НСЗУ є оператором, який контрактує закупівлю медичних послуг та укладає договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.

Окрім того, НСЗУ контролюватиме якість послуг на рівні дотримання умов договору. Тобто НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то в цьому разі контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом.

 

Модель НСЗУ має найменші корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади вона підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також антикорупційним органам — Національному антикорупційному бюро та Нацагентству з питань запобігання корупції.