У трудовому законодавстві України, в інтересах охорони здоров'я підлітків існують певні обмеження, що стосуються всіх працівників, молодших 18 років.

 

 

Відповідно до вимог статті 51 КЗпП для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу:

·                   для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; 

·                   для працівників віком від 15 до 16 років – 24 години на тиждень;

·                   для учнів віком 14 до 15 років, які працюють в період канікул – 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого законом для осіб відповідного віку.

 Зазначена тривалість робочого часу не є тривалістю скороченого робочого часу, встановленого законодавством. Це – передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу цієї категорії працівників.

Відповідно до вимог статті 194 КЗпП України неповнолітнім працівникам, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу, при погодинній формі оплати заробітна плата виплачується в такому самому розмірі, як і дорослим працівникам відповідних категорій, котрим установлено повну тривалість робочого часу.

 

Тобто скорочення робочого часу для неповнолітніх прирівнюється до нормального робочого дня дорослого працівника тієї ж спеціальності, кваліфікації тощо.

 

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованого часу або залежно від виробітку. При цьому роботодавцям дозволено встановлювати доплати до заробітної плати.

 

Для працівників віком до 18 років норми виробітку встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, яку не досягли 18 років. Власником чи уповноваженим ним органом можуть встановлюватися знижені норми виробітку.

 

Для  молодих робітників, які приходять на роботу на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, котрі пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці  норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом (ст. 193 КЗпП).  

 

Зокрема статтею 190 КЗпП України встановлено заборону на застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах зі шкідливими  або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (перелік важких робіт та робіт зі шкідливими умовами праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 за № 46).

Крім цього забороняється залучати неповнолітніх осіб до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.  

 

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми діють на всій території України і поширюється на всі підприємства, установи, організації, учбові заклади, а також на юридичних та фізичних осіб, які використовують працю підлітків від 14 до 18 років.

 

До роботи, яка потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що необхідно підтвердити довідкою з медзакладу. До тривалої роботи з підіймання та переміщення важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове проходження працюючими в нього неповнолітніми попереднього та наступних періодичних медичних оглядів. Робота підлітків з вантажами не повинна становити 1/3 робочого часу.

 

Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати граничних норм, зазначених у таблиці. 

 

 

 

Особливої уваги потребує проблема звільнення неповнолітніх працівників. Трудовим законодавством України передбачено додатковий захист підлітків від незаконного звільнення.

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей, що передбачено статтею 198 КЗпП.

Крім цього, звільнення на підставах, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП, проводиться  в окремих випадках і не допускається без подальшого  працевлаштування.

Зазначеними підставами являються:

·                   зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 2 ст. 40 КЗпП);

·                   виявлена не відповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП);

·                   поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу                 (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Окрім цього, батьки, усиновителі та піклувальники неповнолітнього,  а також державні органи і службові особи, на яких покладено нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси, передбачається статтею 199 КЗпП.