Сьогодні, напередодні Дня Героїв – дня пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України до Фастівського центру військово-патріотичного виховання "Гарт" завітали гості. З першого погляду – прості чоловіки, які трохи соромляться та ховають очі, які не звикли до уваги та певного роду популярності. До дітей – вихованців «Гарту» - завітали військовослужбовці 25 окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» під керівництвом командира батальйону у 2014—2015 роках капітана Андрія Янченка.

 

 

Провести зустріч із захисниками, які першими ринулися в бій, які не побоялися відправитися на схід країни у 2014 році, щоб боронити державу від навали ворога, вирішили без офіціозу. Зону для спілкування учнів і військовиків облаштували у садку біля школи. Кілька стільців для демобілізованих бійців, брезенти для учнів та цікаві розповіді тих, хто знає про війну не зі слів – цього було достатньо, щоб у колективі школярів запанувала тиша.

 

Захисники розповідали про військові будні, про відзначення свят та про різноманітні курйозні ситуації, які бували на передовій. Розповідали то з усмішкою, то із сумом в очах. Помітно було, що деякі спогади даються захисникам тяжко, дещо згадували із щирим сміхом. Говорили захисники без поспіху, як із добрими друзями. Час від часу школярі переривали розповіді запитанням – адже стільки всього хотілося розпитати та уточнити.

 

Зустріч тривала досить довго. Вихованці «Гарту» не хотіли відпускати тих, хто втримав у найтяжчі часи війни для фастівчан та усіх українців небо. Школярі все запитували та цікавилися різними фактами, намагалися скласти свою картину війни та уявити, як то хоч і на невеликій, але ж частині рідної країни шумлять гради та чути постріли зброї. Але військовики мусили їхати. Їхати далі, до інших учнів, щоб розповідати про війну, а також про силу, мужність та відданість рідному народові. Та доносити до сердець дітей просту істину: вони, військовики, заклали фундамент нової країни. А будувати її доведеться сучасній молоді – тим, хто із завороженими очима сьогодні дивився на захисників та намагався ухопити кожне слово, яке злітало із їх уст.