157 років тому Тарас Шевченко повернувся на рідну українську землю. «До Канева…», як заповідав перед смертю Кобзар. Друзі поета та художника Тараса Григоровича Григорій Честахівський, брати Михайло та Олександр Лазаревські зробили усе, щоб прах Генія українського народу повернувся на рідну землю.

 

 

22 травня прах Тараса Шевченка був перепохований на вершині Чернечої гори на високому правому березі Дніпра кількома метрами нижче Канева. У тій місцевості поет наприкінці життя мріяв оселитися, і там він заповів себе поховати. Протягом багатьох років в українців склалася традиція щороку 22 травня покладати квіти до пам’ятника поетові, привселюдно читати його вірші, співати пісні на його слова. Поминати Кобзаря.

 

Сьогодні, 22 травня, керівництво міста разом із громадськістю віддали належну шану Тарасу Григоровичу Шевченку. Церемонію вшанування Кобзаря відкрив хор «Дзвінкова криниця» під керівництвом Лілії Максюк, а виконавці неодноразово під час заходу виконували твори на слова Т.Г.Шевченка.

 

Звернувся до фастівчан міський голова Михайло Нетяжук. Він наголосив, що сьогодні кожен українець повинен згадати Кобзаря, вклонитися його пам’яті. Та не забувати заповіт великого генія українського народу – жити з Україною в серці. Почесний громадянин міста, автор пам’ятника Т.Шевченку у м.Фастів Анатолій Древецький привітав фастівчан із святом, закликав жити за тими принципами, які сповідував Т.Шевченко та запросив громадськість на урочисте закриття виставки «Тарасовими стежками» до Школи народної майстерності.

 

Від імені районної ради до присутніх звернувся депутат райради Едуард Мондзолевський. І вже традиційно, до відзначення річниці перепоховання праху Тараса Шевченка долучилася фастівчанка Інна Кадькаленко. Вона зачитала присутнім свого вірша «Розмова Шевченка з Богом».

 

Молебень за упокій душі Великого Кобзаря відслужили о.Михайло та о.Олег Даниліви. До пам’ятника Великого Кобзаря були покладені квіти та вінки.