63 роки педагогічного стажу і бажання вкласти в дитячі голови максимум корисної інформації та безцінних знань. Такою є талановитий педагог, вчитель від Бога  Олександра Кирилівна Мирошніченко.

 

Народилася Олександра Кирилівна 28 серпня, у день великого свята Успіння Пресвятої Богородиці. Шлях педагога обрала свідомо. З 1952 по 1954 рік навчалася у інституті підготовки вчителів у Чернігові. Тоді, у післявоєнні роки, педагогічних кадрів не вистачало, тому за два роки можна було отримати базові знання, яких було достатньо для викладання. За розподілом молода вчителька була направлена до Львівської області, де вирішила отримати більш ґрунтовні знання – здобути повну педагогічну освіту.

 

З 1970 року працювала у Фастівському інтернаті. Діти з нелегким життям, яким не вистачало материнської любові та турботи, завжди горнулися до Олександри Кирилівни. Багато з її вихованців досі телефонують, приїздять у гості, щиро радіють випадковій зустрічі.

 

З Фастівським ліцеєм-інтернатом у Олександри Кирилівни пов’язано чи не усе життя. Ця школа стала її другою домівкою, місцем, куди талановитий вчитель математики та невтомний завзятий вихователь вкладала свою душу та серце. Роки йшли, і лише два роки тому, у віці 83 років, Олександра Мирошніченко вирішила попрощатися з ліцеєм – пішла на заслужений відпочинок. Але і зараз частенько приходить до рідної школи, якій віддала 46 років свого життя, та де її радо зустрічають колеги та діти. А простеньке «Кирилівна», як її називали і досі називають учні, в усіх викликає усмішку, приємні асоціації та теплі спогади.

 

У ювілейний день народження до Олександри Мирошніченко одними із перших завітали голова комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля Олена Мороз, секретар КСОНу Людмила Діденко та голова вуличкому Олексій Перепелиця. Вони від щирого серця вітали іменинницю та бажали їй міцного здоров’я і усіляких гараздів. Та на цьому привітання тільки розпочалися. Двері її гостинного дому цього дня не зачинялися – учні, друзі, рідні та близькі – усі йшли, щоб привітати Олександру Кирилівну з її святом.

 

Олександра Мирошніченко – це та людина, про яку можна говорити багато і лише хороше. Її життєвий шлях не був легким, але вона завжди намагалася дати «путівку в життя» тим, хто цього потребував. Кожен крок Олександри Кирилівни співзвучний із турботою про ближнього. З-під її крила вийшли тисячі вдячних учнів, а її життєва наука і досі звучить в головах її вихованців.

 

Здавалося б, у такому поважному віці людина має відпочивати. Та це точно не стосується Олександри Мирошніченко. Вона й досі вчить дітей математиці, має невеличке господарство, турбується про рідних та із задоволенням виховує правнука Іллю, який обожнює свою мудру, талановиту та невтомну бабусю.