В Україні протягом тривалого часу проводиться реформування медицини у відповідності до європейських стандартів, однак разом з тим відбуваються зміни і в медичному законодавстві.

Розглядаючи тему медичного законодавства та практичного його застосування слід звернутися до нормативно-правових актів, а саме:

·                   Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».

·                   Закону України «Про екстрену медичну допомогу».

·                   Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги».

·                   Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги».

·                   «Правила виклику бригад швидкої медичної допомоги»

 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги - структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я.

Екстрена (невідкладна) медична допомога на території України поза межами лікувально-профілактичних закладів надається цілодобово дорослому і дитячому населенню бригадами швидкої допомоги відповідно до п.1 «Правил виклику бригад швидкої медичної допомоги».

Виклик Бригади здійснюється з будь-якого телефону набором номера виклику екстрених служб на всій території України або при особистому зверненні громадян до підрозділу швидкої медичної допомоги - передбачено пунктом 2 «Правил виклику бригад швидкої медичної допомоги».

Крім цього, Закон України «Про екстрену медичну допомогу» визначає виклик екстреної медичної допомоги. Так це - повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги «103» чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню «112».

 

·                   втрата свідомості;

·                   судоми;

·                   раптовий розлад дихання;

·                   раптовий біль в грудній клітці;

·                   гострий біль в черевній порожнині та поперековому відділі;

·                   головний біль,   що   супроводжується   запамороченням   або
нудотою;

·                   порушення мовлення, слабкість у   кінцівках,   що   виникли
раптово;

·                   гіпо- та гіперглікемічної коми;

·                   гіпертермічного синдрому;

·                   зовнішня кровотечя, блювання кров'ю;

·                   ознаки гострого отруєння;

·                   порушення перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча,
інше);

·                   анафілактичної реакції, спричиненої різними чинниками, в тому
числі:

o      укусами комах;

o      укусів змій;

o      укусів тварин;

·                   усі види травм (поранення, переломи, опіки, важкі забої,
травми голови тощо);

·                   пов'язаних з невідкладною стоматологією;

·                   нещасні випадки, у тому числі обумовлені дією диму, вогню
та полум'я, електричного струму, блискавки, пов'язаних із
транспортними засобами;

·                   тепловий удар, переохолодження;

·                   асфіксії всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх тіл у
дихальні шляхи, удушення);

·                   наслідки злочинного нападу;

·                   надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

·                   гострі психічні розлади (з поведінкою, небезпечною для
життя хворого та/або оточуючих);

·                   інші стани, які загрожують життю та здоров'ю людини;

·                   здійснення міжлікарняних перевезень хворих, які потребують
медичного супроводу.

 

які викликають бригадуекстреної (швидкої) медичної допомоги 

(хворий, постраждалий, родичі або інші особи),

·                   відповісти на всі запитання диспетчера, який приймає виклик;

·                   назвати точну адресу виклику (район, населений пункт, вулицю,
номер будинку, квартири, поверх, номер і код під'їзду);

·                    коли місцезнаходження вулиці або будинку невідомі, необхідно уточнити шляхи під'їзду до адреси або місця випадку та його загальновідомі орієнтири;

·                   назвати прізвище, стать, вік хворого або потерпілого, якщо
паспортні дані хворого або потерпілого невідомі, необхідно вказати
його стать і орієнтовний вік;

·                   описати скарги хворого або потерпілого;

·                   повідомити, хто та з якого номера телефону викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

·                   за можливості забезпечити бригаді безперешкодний доступ до
хворого або постраждалого та необхідні умови для надання медичної
допомоги;

·                   у разі виклику бригади до приміщення, де перебуває особа, яка
потребує надання невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які
можуть   ускладнити   надання   медичної   допомоги   хворому або
постраждалому, а також завдати шкоди здоров'ю і майну членів
бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

·                   за можливості   сприяти   в   транспортуванні   хворого   або
постраждалого в санітарний автомобіль;

·                   у разі   госпіталізації   хворого   або   постраждалого    до
лікувально-профілактичного закладу бажано мати при собі будь-який
документ, який посвідчує його особу.

 

У випадках агресивної поведінки хворих, постраждалих або оточуючих   їх   осіб,  зокрема тих, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, гострого
психічного розладу і становлять загрозу для здоров'я або життя медичних працівників бригади, надання   медичної   допомоги   і транспортування хворих або потерпілих здійснюються у присутності співробітників Національної поліції.

 

Громадяни, які здійснили завідомо неправдивий   виклик бригади   та/або   вчинили   хуліганські дії щодо медичного працівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, завдали шкоди його здоров'ю або   майну, відповідають відповідно до чинного адміністративного чи кримінального законодавства України.

 

Рішення   щодо   екстреного   транспортування   хворих   і потерпілих за медичними показаннями в лікувально-профілактичні заклади приймає керівник бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

 

Супровід хворого або потерпілого його родичами або іншими представниками в санітарному транспорті здійснюється лише однією особою та з дозволу керівника бригади.

 

Транспортування дітей у лікувально-профілактичний заклад здійснюється у супроводі батьків   (усиновлювачів),   опікунів, піклувальників, якщо вони перебувають на місці надання швидкої
медичної допомоги.

 при настанні яких бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги 

·                   до хворих   для виконання планових призначень дільничного лікаря (ін'єкцій, крапельниць, перев'язок, інших призначень);

·                   до хворих, які перебувають під наглядом дільничного лікаря з  приводу хронічних захворювань і стан яких не вимагає надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

·                   до хворих для надання   стоматологічної   допомоги,   окрім випадків невідкладної стоматології;

·                   для видалення кліщів;

·                   для видачі листків непрацездатності, виписування рецептів і заповнення будь-яких довідок, у тому числі про стан здоров'я, а також для складання судово-медичних висновків;

·                   для здійснення міжлікарняних перевезень хворих,   які   не потребують медичного супроводу;

·                   для транспортування трупів у патолого-анатомічні відділення і бюро судово-медичної експертизи.

Бригада у своїй роботі керується законодавством, посадовими інструкціями, нормативними і методичними документами МОЗ України, наказами і розпорядженнями керівника центру, головного лікаря станції та  Типовим положенням.

 

Бригади утворюються та ліквідуються за рішенням керівника центру згідно із законодавством.

Місцем розташування бригади можуть бути станції, підстанції, відділення, пункти постійного або тимчасового базування центру.

 

·              До складу лікарської бригади входять лікар, фельдшер, медична сестра, водій, керівником бригади є лікар.

·              До складу фельдшерської бригади входять фельдшер, медична сестра, водій, керівником бригади є фельдшер.

Керівникові бригади підпорядковуються всі її працівники. Керівник бригади несе персональну відповідальність за її роботу.

 

1) надання екстреної медичної допомоги пацієнтам та постраждалим на догоспітальному етапі та під час їх госпіталізації до профільних закладів охорони здоров’я;

2) перевезення пацієнтів, які потребують обов’язкового медичного супроводу, до стаціонарних закладів охорони здоров’я за розпорядженням диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру;

3) участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Бригада може бути залучена лише до виконання завдань, пов’язаних з наданням екстреної медичної допомоги.

 

1) перебування у режимі готовності (очікування) до виконання розпоряджень оперативно-диспетчерської служби центру;

2) прибуття до місця події за викликом відповідно до встановленого нормативу, обстеження та надання екстреної медичної допомоги постраждалим, які потребують такої допомоги;

3) транспортування пацієнтів, рішення про госпіталізацію яких прийнято керівником бригади, до закладів охорони здоров’я, що визначені диспетчером оперативно-диспетчерської служби центру;

4) перевезення за розпорядженням диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру пацієнтів, які потребують обов’язкового медичного супроводу під час транспортування, до закладів охорони здоров’я;

5) інформування диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру про етапність виконання завдання за викликом;

6) оперативне інформування про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру, старшого оперативного чергового оперативно-диспетчерської служби центру, керівника центру або станції;

7) ведення затвердженої медичної статистичної облікової документації та звітування про виконану роботу;

8) звітування про використання лікарських, наркотичних та психотропних засобів, виробів медичного призначення, поповнення їх кількості та обмін;

9) організацію медичного сортування постраждалих, залучення додаткових бригад до надання екстреної медичної допомоги постраждалим у разі виникнення надзвичайної ситуації з великою кількістю жертв;

10) дотримання вимог санітарно-гігієнічного і протиепідемічного законодавства, правил з охорони праці та пожежної безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку центру, станції, трудової та виробничої дисципліни, посадових і спеціальних інструкцій, вимог медичної етики і деонтології, збереження медичної таємниці, правил індивідуального захисту;

11) взаємодію з диспетчером центру, іншими бригадами, працівниками закладів охорони здоров’я, поліцейськими, особовим складом пожежних підрозділів та аварійно-рятувальних служб;

12) письмове інформування пацієнта або його родичів про надану йому медичну допомогу;

13) приймання та передачу черговій зміні обладнання та інших матеріальних цінностей.

 

1) забезпечувати індивідуальний захист кожного працівника бригади під час роботи у небезпечних та шкідливих умовах;

2) систематично підвищувати свій професійний рівень;

3) забезпечувати збереження лікарської таємниці, інформації про громадян, що стала відома під час виконання службових обов’язків, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню.

 

1) невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків, визначених законодавством про охорону здоров’я та цим Типовим положенням;

2) правопорушення, вчинені у процесі трудової діяльності в межах, визначених трудовим, адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством;

3) неналежне збереження (втрату), псування матеріальних цінностей центру, станції, якщо втрата чи псування виникли з вини працівників бригади;

4) порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, правил протипожежної безпеки і техніки безпеки;

5) розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома під час виконання службових обов’язків.