Народився 13 березня 1941 року в мальовничому селі Мисайлівка Богуславського району, що на Київщині.

Був другою дитиною в селянській сім’ї Івана та Марії Бондаренків, де вже підростала десятирічна Ганнуся.

Рік народження Григорія Бондаренка співпав з початком Великої^ Вітчизняної війни. Не просто складалася доля хлопчика із звичайної сільської родини. Батько пішов на фронт, а мати залишилася з малими дітьми. Разом з іншими односельцями, із усією Україною пережили вони страх, злиденність та поневіряння тієї війни.

Восени 1942 року за доносом поліцая фашисти кинули до в’язниці матір Григорія — тримали на холоді, знущалися, катували. У в’язниці захворіла на страшну на той час хворобу — туберкульоз.

Григорій вчився в третьому класі, коли не стало матері. Найдорожчу в світі людину — матусю замінила Григорію Івановичу його сестра — Ганна. Закінчивши середню школу, розпочав свою трудову діяльність з Мисайлівської сільради. Ще з юнацтва Григорій відрізнявся від своїх однолітків відповідальним ставленням до роботи, самостійністю, кмітливістю, працьовитістю. Маючи середню освіту, добрі знання з математики та точних наук, втупив до Одеського фінансового-кредитного технікуму. У березні 1963 року отримав направлення на роботу до Переяслав-Хмельницького міськвиконкому Київської області.

Увесь цей час прагнув якнайшвидше повернутися на Богуславщину. І в 1963 році був переведений на роботу в Богуславський міськвиконком. Без відриву від виробництва навчався в Київському Інституті народного господарства на факультеті „Фінанси і кредит”, який закінчив в 1969 році, отримавши освіту економіста.

Григорій Бондаренко мав високий авторитет серед молоді, тому його обрали першим секретарем райкому комсомолу. За короткий час не тільки на Київщині, але і в Україні він став відомий як справжній молодіжний лідер.

Перший орден — Орден Трудового Червоного Прапора отримав в тридцятирічному віці як визнання самовідданої праці на благо людей. Саме таке відповідальне відношення до роботи, порядність, чесність стали життєвим кредо Григорія Івановича Бондаренка. І цим принципам він ніколи не змінював.

Враховуючи високий рівень знань та професійну підготовку, Григорію Івановичу доручили очолити колгоспне господарство у селі Яхни, яке на той час було відстале, технічно не оснащене. Завдяки ентузіазму, компетентності Бондаренка, його вмінню працювати з людьми за неповних два роки

виявили в обранні його в грудні цього року головою Миронівської районної ради депутатів трудящих Київської області.

Досвід роботи, уважне ставлення до людей, професіоналізм визначили подальший життєвий шлях Григорія Івановича.

З січня 1976 року Бондаренко відповідав за формування соціально- побутової сфери на Київщині, обіймаючи посаду завідуючого відділом торговельно-фінансових органів. Орденом „Знак Пошани” у 1981 році було відзначено плідну працю Григорія Івановича.

Після проголошення Україною незалежності перейшов на роботу до законодавчого органу — Верховної Ради України. Служіння справі і людям завжди були його провідниками. Хто б міг уявити, що звичайний хлопець з невеличкого українського села, що на Київщині, залишившись без матері, без батьківської підтримки, буде вести справи вищого законодавчого органу України.

Григорій Іванович Бондаренко на цій посаді зарекомендував себе як людина високопорядна і чесна, а тому йому було довірено роботу з державними фінансами. З грудня 1996 року він був призначений на посаду заступника Голови Державної податкової адміністрації України.

Нагороджений Орденом України „За заслуги” III ступеня (1997р.). У 2000 році йому присвоєне почесне звання „Заслужений економіст України”.

Доля наділила Григорія Івановича Бондаренка надзвичайним талантом: вимогливий до себе, він завжди турбується про своїх односельців та земляків, яким допоміг у будівництві Православної Церкви Святителя Миколи Чудотворця в Ірпені та завершенні будівництва церкви у рідній Мисайлівці. Допомагає в Київській області в проведенні газифікації та прокладанні доріг. Сприяє капітальному ремонту та добудові шкіл і лікарень у районах Київщини, де довелося працювати.

За сприяння духовному відродженню та допомогу в відновленні українських церковних храмів Григорія Івановича Бондаренка нагороджено орденом Української Православної Церкви Святого Рівноапостольного князя Володимира та Орденом „За розбудову України” ім. Михайла Грушевського.

А ще Григорій Іванович — чудовий сім’янин, люблячий чоловік, батько, дідусь. Разом із дружиною Галиною Дем’янівною виростили двох синів — Ігоря та Олександра. Мають гарних онуків: Григорія, Антона, Катюшу.

Як досвідчений економіст, професійний політик, порядна людина Григорій Іванович Бондаренко здатний захистити інтереси своїх виборців, бо кожним кроком свого життя він підтвердив відданість людям, справі, Україні.