25 квітня у великій залі Міського палацу культури відбувся урочистий захід, присвячений 30-й річниці Чорнобильської катастрофи. На концерт прийшло чимало мешканців міста, школярів, ліквідаторів та їхніх родин.

 

З вступним словом до всіх присутніх на заході звернувся міський голова Михайло Нетяжук. Він наголосив, що ми маємо пам’ятати дату 26 квітня 1986 року, коли не лише Україна, а й весь світ змінилися. Тієї страшної ночі з 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС вивільнилася колосальна кількість радіації, мирний атом перестав бути мирним. Він став небезпечним для кожного з нас. Та подія вплинула на кожну українську родину. І лише завдяки героїзму тих людей, яких сьогодні прийнято називати ліквідаторами, ми всі зараз маємо можливість жити на нашій землі. Адже якби тоді не вдалося загасити те полум’я, аби не були ліквідовані ті наслідки, більша територія України була б непридатною до життя. Тому кожен з нас повинен пам’ятати зроблене ліквідаторами: пожежниками, працівниками міліції, військовослужбовцями, будівельниками, транспортниками… Всі вони встали, щоб врятувати нашу державу, нашу землю, нас.

 

Керуюча справами міськвиконкому Леся Тхоржевська зачитала розпорядження виконавчого комітету міської ради від 22 квітня 2016 року №104 «Про відзначення з нагоди 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи», згідно якого були нагороджені почесними грамотами 35 ліквідаторів. До нагородження долучилася помічник Народного депутата України Руслана Сольвара Леся Бурдик, котра вручила чорнобильцям та переселенцям із ураженої території пам’ятні медалі в знак подяки за їх роботу.

 

До слова був запрошений ліквідатор наслідків страшної аварії Микола Бондар, який розповів, що не жалкуючи свого життя та здоров’я, чоловіки та жінки масово їхали в зону ураження задля того, щоб боротися із наслідками страшної катастрофи. Він наголосив, що ці люди є Героями, котрих ми повинні пам’ятати, та яких треба шанувати, дякуючи їм щодня та щогодини.

 

До присутніх звернувся і міський голова 1975-1987 років Анатолій Гірченко. Він згадував, як все відбувалося в той час: як ніхто не знав про катастрофу, хоча й були підозри, як діти та вагітні жінки без страху гуляли вулицями міста. Згадував, коли поступили перші застережні розпорядження радянської влади і що це було вже в травні. Згадував і щохвилини дякував ліквідаторам за їх роботу та подвиг.

 

Під час заходу присутні переглянули кілька інсценувань, які ілюстрували події страшного кінцяквітня 1986 року, прослухали пісні та вірші з уст дітей, котрі розуміють та відчувають увесь той біль, що щемів в серцях переселенців. Також глядачам був представлений до перегляду 10-хвилинний ролик про аварію на ЧАЕС, про життя людей в перші дні після аварії. А завершилася концертна частина оптимістичною композицією, котра ілюструє, що труд ліквідаторів не був марний – вони подарували життя наступним поколінням та змогу жити в рідній країні, Україні.