Сказ – це гостре особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликається нейротропним вірусом і характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи (енцефаліт) і завжди, при відсутності своєчасного адекватного лікування, закінчується смертю хворого.

 

Джерелом інфекції для людини може бути будь-яка теплокровна тварина, але епізоотична ситуація склалась таким чином, що на території України основним джерелом – до 60,0% – є лисиці. Небезпечні також укуси барсуків, єнотів, єнотовидних собак, куниць, тхорів, ласк, вовків, кажанів, з домашніх тварин найбільш часто вражаються кішки та собаки.

Передача інфекції здійснюється при укусах тваринами, ослиненні, нанесенні подряпин чи поранень предметами, забрудненими слиною і мазком хворої тварини. Рідше можливе зараження при зніманні шкір з хворих на сказ тварин, особливо лисиць. При великій концентрації вірусу у повітрі можливий аерогенний механізм передачі, такий механізм існує при передачі інфекції в печерах у комахоїдних кажанів і вампірів в країнах Латинської Америки, а також серед лабораторних працівників в умовах експерименту з великою концентрацією вірусу.

В останні роки сказ продовжує залишатись постійною загрозою для людства в багатьох країнах світу.

 

В усіх містах при лікувальних закладах в яких постраждалим від укусів тваринами надається первинна та спеціалізована медична допомога, в разі необхідності, призначаються та проводяться антирабічні щеплення (безкоштовно). В кожному з зазначених травматологічних пунктів працюють відповідальні за надання антирабічної допомоги населенню лікарі-травматологи (хірурги).

На базі Київської міської клінічної лікарні № 4 створений міський центр надання амбулаторної та стаціонарної спеціалізованої антирабічної допомоги дорослому населенню, в якому проводять комбіновані курси профілактичної імунізації проти сказу (введення антирабічного імуноглобуліну та антирабічної вакцини особам з підвищеним ризиком захворювання на сказ – укушеним дикими м`ясоїдними тваринами, кажанами та хворими на сказ тваринами, а також особам з важкими та множинними укусами).

Щеплення призначають (згідно з інструкцією):

- у всіх випадках укусів шкіряних покривів і слизових оболонок явно хворими або з підозрою на сказ тваринами, невідомими тваринами, включаючи хижих птахів;

- при пораненнях предметами, забрудненими слиною або мозком хворих, з підозрою на сказ та невідомими тваринами (розтин трупів, розробка туш тощо);

- при укусах через одяг, якщо при цьому є пошкодження шкірних покривів, хворими, з підозрою на сказ та невідомими тваринами;

- при укусах, ослиненнях, нанесених здоровими та відомими в момент контакту тваринами, при умові їх зникнення, захворювання на сказ або загибелі протягом 10-денного спостереження;

- при укусах невідомими польовими та домашніми гризунами в місцевостях неблагополучних щодо сказу.

При проведенні антирабічних щеплень необхідно суворо дотримуватись призначеного режиму (не вживати алкогольних напоїв, не перевтомлюватись, уникати переохолодження, перегрівання тощо).

При призначенні антирабічного лікування лікар-рабіолог (травматолог або хірург) приймає до уваги наступні дані: дані про тварину, що нанесла укус (хвора, здорова, невідома, за якою не можливо встановити 10-ти денне спостереження), вид і ступінь контакту з твариною (ослинення, укус, подряпання непошкоджених чи пошкоджених шкіряних покривів чи слизових,  укуси одиничні чи множинні), локалізація укусу, вид тварини (дика м`ясоїдна, домашня, сільськогосподарська) і дані про тварину (як утримувалась, чи щеплена проти сказу), обставини укусу (спровокований чи ні), епізоотична ситуація місцевості, де стався укус.

Протипоказання для лікувально-профілактичної імунізації відсутні, тому що остання проводиться за життєвими показаннями.

Доза вакцини не залежить від віку пацієнта і призначається навіть немовлятам.