Ян Назаренко – ровесник Української Незалежності. Він народився 9 березня 1991 року у селі Фастівець. Тут закінчив загальноосвітню школу, звідси його проводжали на строкову військову службу.  Зростав звичайним хлопцем, мужнів і дорослішав, ставши громадянином, якого любили і поважали земляки за щирість натури, гарний товариський характер, надійність у дружбі, відповідальність за прийняті рішення.

 

Як справжній чоловік, Ян за повісткою  військкомату в лютому 2015 року відправився на східне порубіжжя України, де у кровопролитому протистоянні із російсько-сепаратистськими військами виборюється незалежність та територіальна цілісність Вітчизни.  Він добросовісно виконував військовий і громадянський обов’язок. Мріяв на свій 25-й день народження побувати вдома у відпустці, а згодом – демобілізуватися та повернутися  на рідну Фастівщину, щоб розбудовувати батьківський край та й власну родину  створити. Не судилося...

Загинув 20 лютого 2016 р. від кулі снайпера у голову поблизу села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область).

 

Між тим, побратими, які проводжали воїна в останню путь, відзначали, що на бойовому посту у Донецькій області він надійно тримав оборону, був вправним бійцем, вірно служив Вітчині. Про це свідчать  лист та подяка матері Героя від командування  військової частини В-0849 72-ї окремої механізованої бригади, прощальні слова побратимів, разом з якими він тримав свій останній бій 20 лютого 2016 року - .загинув від  снайперської кулі  у голову поблизу села Старогнатівка Волновахського району Донецької області....

 

За життя Ян Назаренко мав багато друзів –  серед ровесників, однокласників, учнів Київського училища залізничників, за місцем праці, серед односельчан та бойових побратимів

...  Багато хто із земляків разом із членами фастівських громадських організацій учасників АТО та Самооборони, дізнавшись про загибель воїна, опівночі з 23 на 24 лютого зустріли у Фастові та урочисто  провели до рідної домівки у Фастівці  домовину з тілом Героя. Потім вони були поруч і під час поховання.