Основним джерелом господарсько-питного водопостачання жителів м.Фастова є комунальний водопровід КП ФМР «Фастівводоканал». Централізованим водопостачанням охоплено  73,7% від загальної кількості населення міста. В населених пунктах Фастівського району централізованим водопостачанням охоплено лише 14,2 % від загальної кількості населення району.

 

Більшість мешканців міста та населених пунктів району користуються децентралізованим водопостачанням – криницями.   Їх у місті Фастові та у сільській   місцевості   налічується   більше 10 тисяч,   частина з них – колективні колодязі та каптажі.  На балансі сільських рад знаходяться  лише чотири криниці громадського користування - в селах Дмитрівка. Оленівка, Фастівець та селищі Кожанка. Значна частина криниць споруджена десятки років тому і з того часу не чистилася жодного разу. Саме тому важливою проблемою в районі є бактеріальне забруднення джерел децентралізованого водопостачання.  Із  досліджених в І півріччі 2016 року в мікробіологічній лабораторії  проб питної води криниць -   63,9 %  не відповідає вимогам санітарних норм за  мікробіологічними   показниками      (виявлені  загальні   коліформи   в 100 куб. см,  яких не повинно бути), у 2015 році відсоток нестандартних проб становив – 43,6%.Санітарно-гігієнічною лабораторією в І півріччі 2016 року при дослідженні проб питної води з криниць за санітарно-хімічними показниками виявлено 70,6 % нестандартних, з них   64,9% - по вмісту нітратів (54,2 мг/куб.дм – 247,8 мг/куб.дм   при нормативі до 50 мг/куб.дм), у 2015 році відсоток нестандартних проб по вмісту нітратів становив – 50,0%. Основні причини нітратного забруднення ґрунтових вод полягають у внесенні в грунт мінеральних та, особливо, органічних добрив, його забрудненні стічними водами, а також твердими побутовими  відходами. Серед причин погіршення якості питної води криниць треба визнати низький рівень культури утримання та будівництва криниць, недоліки в архітектурному плануванні населених пунктів та стан господарських об»єктів ( приміщень для утримання худоби та птахів, гноєсховищ, компостних ям, надвірних убиралень, вигрібних ям тощо). Часто джерела забруднення знаходяться дуже близько до джерела водопостачання. Господарсько-побутові стоки потрапляють до ґрунтових вод, внаслідок чого вода в криницях не відповідає нормам за санітарно-мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками.

 

          Невідповідність питної води санітарно-епідеміологічним вимогам є однією з  причин  захворюваності серед населення на такі інфекційні захворювання бактеріальної природи, як черевний тиф, дизентерія, холера, бруцельоз,  лептоспіроз, псевдотуберкульоз  тощо. Через воду можуть передаватись  такі  вірусні захворювання, як вірусний гепатит (А), поліомієліт, ентеровірусні інфекції;   протозойні інфекції (до їх числа, в першу чергу, відносять  амебну дизентерію, лямбліоз, балантидіаз), гельмінтози (вода – один з провідних факторів у патогенезі виникнення таких гельмінтозів, як аскаридоз, дифілоботріоз, шистосомоз), а також хвороби,  пов»язані  з хімічним забрудненням води (водно-нітратна метгемоглобінемія, флюорози, отруєння токсинами синьозелених водоростей тощо). 

 

          Вживання води, забрудненої нітратами,  небезпечне для здоров»я. Зокрема це призводить до виникнення водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей віком до 1 року.

Нітрати, надходячи в травний канал з водою, під впливом кишкової мікрофлори відновлюються в нітрити. Останні надходять у кров і блокують гемоглобін (білок крові, що транспортує кисень до клітин організму) шляхом утворення метгемоглобіну. Таким чином, чим більше гемоглобіну перетворилося в метгемоглобін, тим сильніше виражене кисневе голодування організму. Якщо кількість метгемоглобіну перевищує 50% загальної кількості гемоглобіну, організм може загинути від гіпоксії центральної нервової системи. Найбільш чутливі до дії нітратів і нітритів діти перших місяців життя, що пояснюється незрілістю ферментних систем і високим рівнем споживання рідини в перерахунку на кілограм маси тіла. У дітей першого року життя отруєння виникають у випадках приготування сумішей для харчування на воді децентралізованих джерел, де спостерігається високий рівень вмісту нітратів, які не руйнуються при термічній обробці.

 

Клінічні ознаки гострого отруєння нітратами з'являються вже через 1-1,5 години після вживання забрудненої води. У дитини розвивається млявість, прискорене серцебиття, синюшність шкіри і слизових оболонок, найбільш виражена у ділянці губ, носа, порожнини рота, мочок вух, рук і на стопах, тому цю хворобу ще називають «блакитний синдром немовлят».  Потім можуть приєднатися блювання, пронос, симптоми ураження центральної нервової системи та міокарда. У ранньому віці нерідкі випадки легенево-серцевої недостатності. Підвищений вміст нітратів у воді є небезпечним для здоров'я не тільки дітей, але і дорослих. Чутливі до нітратів особи похилого віку, хворі на анемію, із захворюваннями дихальної   системи,  хворобами сердцево-судинної системи.  Це пов'язано з роллю нітратів, яким властиво впливати на генетичний апарат людини і які є речовинами, здатними викликати злоякісні пухлини. Тому підвищений вміст нітратів у воді сприяє підвищенню онкологічної захворюваності населення. Так,  в 2015 році в порівнянні з 2014 роком у Фастівському районі відмічається ріст захворювань на новоутворення на 15,4%, з показником 114,01 на 10тис. населення  проти показника 96,5 у 2014 році.

 

Основними заходами по профілактиці водно-нітратної метгемоглобінемії  являються використання для приготування їжі та питних цілей чистої від нітратів води, а саме фасованої, бутильованої столової води.

 

Оскільки на сьогодні практично не існує ефективних методів видалення нітратів з води  в умовах децентралізованого водопостачання,  з метою попередження негативного впливу нітратів та неякісної питної води на здоров»я населення необхідно:

-         не вживати питну воду, в якій вміст нітратів та інших інгредієнтів  перевищує нормативні показники, а також не використовувати її для приготування сумішей в дитячому харчуванні;

-         при можливості якнайдовше годувати немовлят першого року життя грудним молоком вміст нітратів у ньому низький, навіть якщо мати вживає  питну воду з підвищеною концентрацією цих сполук;

-         з обережністю застосовувати у сільському господарстві та приватному секторі мінеральні та органічні добрива;

-         не організовувати зберігання гною, розміщення вбиралень, вигрібних ям, місць випасу худоби, птиці в радіусі 50 м від  криниць та каптажів джерела;

-         відповідно до санітарних вимог власникам  колодязів щорічно необхідно проводити їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію, а саме: відкачувати воду, чистити стінки колодязя механічним способом  від забруднень, нальоту та обростання і, при  необхідності, ремонтувати; проводити чистку дна від мулу, бруду, сміття та випадкових предметів, які могли потрапити до криниці, з подальшою дезінфекцією; після чого воду необхідно знову відкачати і користуватися колодязем  уже після наступного заповнення;

 

               Місця влаштування  колодязів, каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній  території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів – не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення грунту та підземних вод. Територію поблизу колодязя, каптажу джерела  треба утримувати в чистоті та організовувати  відведення поверхневого стоку. Влаштування стінок колодязя слід проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності – керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Для опущення в колодязь людини з метою його очистки та ремонту в стінки колодязя необхідно ставити металеві скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,3 м одна від одної.  Наземна частина колодязя (оголовок) призначена для захисту шахти від забруднення, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі.            

 

З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою.  Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна  мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим «журавлем» з відром для загального користування. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки  від  колодязя, навколо колодязя необхідно робити «глиняний замок» із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2м  і  шириною 1 м)  або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см з ухилом від колодязя.

            

Ще раз звертаємо увагу жителів району – щоб забезпечити себе питною водою гарантованої якості та уберегти себе від хвороб, пов»язаних з вживанням недоброякісної води,  необхідно дотримуватись норм санітарного законодавства   при   облаштуванні  та утриманні криниць,    що      визначені

 

ДСанПіном 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».