28 липня цього року, в день народження поета і незламного борця за волю України, політкаторжанина Володимира Косовського у селі Веприку відбулася щорічна церемонія вручення Літературно-мистецької премії його імені. Цьогорічним Лауреатом стала фастівська поетеса, методист методичного кабінету управління освіти, вчитель німецької мови Фастівської СЗОШ № 4 Наталія Соловйова.

 

 

Цю премію їй присвоєно за збірки поезій „Я у віршах прийду” і збірку віршів для дітей „Історії з дитинства”. У її творчості, сказав Василь Портяк, присутнє замилування природою рідного краю, відчувається радість від кожної крихітки щастя і біль зрадженого серця. А у її дитячій поезії відчувається уміння автора у звичайному і буденному побачити щось незвичне і цікаве, почуття гумору, глибоке розуміння дитячої натури, щирість і доброта. У заході взяли участь шанувальники поета, гості, громадські і політичні діячі.

 

Понад десять років тому Фастівська міськорганізація УНП, Фастівське районне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, Центр «Інформаційне суспільство» і родина поета на честь Володимира Косовського заснували Літературно-мистецьку премію і присуджують її щороку на конкурсних засадах за кращі твори літератури і мистецтва та науково-популярні твори, які створені, оприлюднені, стали надбанням суспільства протягом календарного року, що передує даті щорічного визначення переможців конкурсу. Минулого року до співзасновників долучився Фастівський «Меморіал» імені Василя Стуса, а цьогоріч – ГО Фонд імені Володимира Косовського. Оргкомітет очолюють його голова, почесний громадянин м.Фастова, скульптор Анатолій Древецький і координатор Оргкомітету, депутат міської ради Іван Неживий.

 

Цьогорічними спонсорами Премії виступили директор «Старого Гастроному» Любов Пахомова і депутат міськради минулого скликання Віктор Маленівський.

 

Володимир Косовський з юнацьких літ ступив на шлях боротьби проти більшовицького тоталітарного режиму, був членом підпільної Фастівської організації ОУН під орудою Петра Онищенка, яка поширювала листівки проти нацистського окупаційного режиму. Після приходу радянських військ неодноразово був під арештом, утікав з-під розстрілу, зрештою, був засуджений військовим трибуналом на 20 років каторжних робіт і 5 років поразки в правах. Покарання поет відбував у Воркуті. Після повернення на Фастівщину працював завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом у Веприку, що на одному з оглядів був визнаний одним з кращих в СРСР. Порятував багатьох людей від тяжких недуг. Його вірші вийшли у збірках «В терені колючому» (1993 р.), «Я б  сипав райські самоцвіти» (1995 р.), «Тризуб» (1998 і 2008 рр.) тощо.  Драматичне життя В.Косовського і його сестри О.Михайличенко покладено в основу повнометражного фільму «Невільник – брат, невільниця – сестра».

 

За попередні понад десять років цією премією було відзначено: Андрія Шевченка за фільм «Обличчя протесту» та громадську діяльність 2002–2003 років у сфері ЗМІ та захист свободи слова; Фастівський державний краєзнавчий музей – за видання науково-інформаційного бюлетеня «Прес-музей» та науково-методичні розробки;  Любомира Поліщука – за науково-популярне дослідження «Діяльність ОУН у роки Другої світової війни»; Анатолія Древецького – за створення пам’ятника Володимиру Косовському в с.Веприку та багаторічну працю на ниві образотворчого мистецтва; Павла Полянського – за підручник для загальноосвітніх навчальних закладів «Всесвітня історія. 1914–1939»; Сергія Шолоха – за публіцистичні передачі на Радіо „Континент” у 1994–2004 роках та громадську діяльність, спрямовану на захист свободи слова в Україні; Юрія Хорунжого – за книгу есеїв про українських доброчинців «Українські меценати» та книгу есеїв про патріоток України, творців національної культури «Шляхетні українки»; Світлану Жук – за збірку поезій «Земля берегинь»; Василя Портяка – за сценарії художніх фільмів «Нескорений» та «Залізна сотня»; Фастівську школу народної майстерності – за визначний внесок у виховання юного покоління, розвиток мистецької майстерності, збереження українських національних традицій та виховання патріотизму; Надію Черненко – за концертно-виконавську діяльність драматичного колективу «Пролісок», особистий внесок у виховання у підростаючого покоління гуманістичних, загальнолюдських цінностей засобами драматичного мистецтва; Віталія Шевченка – за збірку поезій «Рушникові ранки»; Ольгу Онищенко – за багаторічну літературну та просвітницьку діяльність; Світлану Волкову – за постановку вистав «В гостях у казки», «Історія котів» та «Дюймовочка» у театрі-студії «Дзвіночок»; Євгена Дударя – за двотомник гумористичних творів «Галерея чудотворців. Профілактика розуму» і «Галерея чудотворців. Профілактика совісті», а також за активну громадську і просвітницьку діяльність; Олександра Неживого – за навчальний посібник «Голодомори в Україні у ХХ столітті»; Михайла Дмитріва – за скульптурні твори і просвітницьку діяльність; Миколу Литвина – за концертну та просвітницьку діяльність; Тетяну Неліну – за багаторічну просвітницьку діяльність та активну участь в організації музейної справи; Меморіальний музей Кирила Стеценка у с.Веприку, який багато років очолювала директор Валентина Умрик, – за багаторічну просвітницьку діяльність та пропаганду творчості видатного українського композитора-класика Кирила Стеценка; народний козацький хор «Дзвінкова криниця» під керівництвом Станіслава Толстих - за концертно-мистецьку діяльність і значний внесок у пропаганду творів Т.Шевченка, інших українських поетів і Зою Галущенко - за збірку поезій «Жариною у крапельці води», літературні твори на вшанування героїв АТО на Сході України у 2014–2015 рр.