За даними ЮНЕСКО від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб.

 

Катастрофічний паводок наприкінці 1988р. та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученням сил став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. За 12 годин у 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис.  – серйозно пошкоджено, 10680 осіб опинилися просто неба.  23-27 липня 2008р. повінь подібного масштабу, що сталася в Україні, нанесла величезних матеріальних збитків. На території Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської та Вінницької областей були підтоплені понад 20970 житлових будинків, величезна кількість сільськогосподарських угідь, автомобільних і пішохідних мостів, доріг.

 

Ситуація, що склалася, стала загрозливою для життя і здоров’я  людей, які опинилися в зоні затоплення. Це призвело до порушення життєдіяльності населених пунктів; зупинення виробництва, торгівлі, транспорту, обслуговування; руйнування інженерних споруд, залізниці, електромереж, мереж електрозв’язку та трубопровідного транспорту.

 

Унаслідок стихії загинуло 22 людини, з них шестеро дітей.

 

– затоплення шаром води значної площі землі;

– ушкодження та руйнування будівель та споруд;

– ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

– руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

– загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогоспо­дарських культур;

– вимивання родючого шару ґрунту;

– псування та нищення сировини, палива, продуктів харчуван­ня, добрив тощо;

– загроза інфекційних захворювань (епідемії);

– погіршення якості питної води;

– загибель людей.