Металева ртуть була відома людству з часів глибокої давнини, раніше за свинець, мідь, залізо та інші метали. Алхіміки назвали ртуть «меркурій». Ця латинська назва, як вважають, була надана  ртуті за властивість її краплин швидко «бігати» твердою поверхнею. Звідси асоціація з Меркурієм, міфологічним вісником волі богів, котрий літав надзвичайно швидко.

       Випаровуючись при температурі 18°С ртуть перетворюється в без кольору, без запаху пару, котру можна виявити тільки за допомогою хімічного аналізу.

        Ртуть може потрапити до організму у вигляді парів через дихальні шляхи, через шкіру.

 

–               головний біль;

–               підвищена моторність;

–               зниження працездатності;

–               підвищена стомленість;

–               загальна слабкість;

–               погіршення сну;

–               порушення пам’яті;

–               металевий присмак у роті.

 

–               негайно вивести з приміщення всіх людей, у першу чергу дітей, інвалідів, похилого віку;

–               відчинити настіж усі вікна в приміщенні;

–               максимально ізолювати від людей забруднене приміщення, щільно зачинивши всі двері;

–               захистити органи дихання хоча б вологою марлевою пов’язкою;

 

–               по – перше, негайне очищення приміщення від видимих кульок ртуті;

–               по - друге, хімічну обробку забруднених  поверхонь;

–               по – третє, вологе прибирання  для ретельного видалення продуктів реакції ртуті з хімічними реагентами.

 

–               метод демеркуризації, що ґрунтується на взаємодії ртуті з розчином хлорида заліза;

–               метод демеркуризації розчином перманганату калію;

–               метод демеркуризації хлорним вапном і полісульфідом натрію.

 

         Через п’ять днів після демеркуризації необхідно провести контрольний аналіз повітря в приміщенні з метою визначення концентрації парів ртуті в ньому.